Святий Миколай, або Микола-Чудотворець, ніколи не був таким собі добреньким дідусем, що просто раз на рік розносить подарунки... Чи виконує наші побажання...
Миколай народився приблизно в 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія). Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами. Ще з юності він посвятив своє життя Богові. Миколай переселяється до Мири в Туреччині, де з часом стає єпископом, бо його поважали та любити, що було результатом доброчинності. Маючи багатий спадок від батьків,він опікувався бідними і дбав про свою паству. Миколай був слухняним учнем Ісуса Христа і творив чудеса не своєю власною силою, а силою Святого Духа. Коли люди дякували йому за його благодійні діла, навість стаючи перед ним на коліна, він ніколи не приймав цього поклоніння, а повертав людей до Ісуса Христа і научав, щоб поклонялися лише Богові, і лише Богові дякували за все!!! Миколай дуже багато часу проводив у молитві і спілкуванні з Богом. Він дуже добре знав Боже Слово, і коли під час гоніння християн разом зі своїми соратниками Миколай був у в'язниці, то ревно підтримував ув'язнених Божим Словом. І було чудо, бо хоч були вони якийсь час без їжі, але всі залишились живі! За свого земного життя Миколай ніколи не величався своїми ділами, а віддавав всю славу Богу!!! Вважають, що він був причетний до руйнування язичницьких храмів.
Помер Миколай приблизно у 345 році.
На жаль, людям властиво робити собі з видатних людей кумирів, що, до речі є гріхом в очах Божих... Так Миколай став "дійовою особою" різних легенд та вигадок, аж до Санта Клауса...
Я впевнена в тому, що святий Миколай( а також і інші святі, подібні до нього) пройшов свій земний шлях і виконав тут на землі усе, що йому повелівав Господь. Зараз він у вічності. І нікому не розносить дарунків. А на наші ревні молитви відповідає БОГ у Своєму довготерпінні та молосерді до нас!!!
Якщо ми справді віримо в Ісуса Христа, Божого Сина, то молитвами і своїми ділами для наших дітей, рідних, близьких, знайомих і незнайомих ми можемо являти Бога на землі, як робив це святий Миколий. Хай буде вся слава Богу!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Феноменология смеха - 2 - Михаил Пушкарский Надеюсь, что удалось достичь четкости формулировок, психологической ясности и содержательности.
В комментарии хотелось бы поделиться мыслью, которая пришла автору вдогонку, как бонус за энтузиазм.
\\\"Относительно «интеллектуального» юмора, чудачество может быть смешным лишь через инстинкт и эмоцию игрового поведения.
Но… поскольку в человеческом обществе игровое поведение – это признак цивилизации и культуры, это нормальный и необходимый жизненный (психический) тонус человека, то здесь очень важно отметить, что «игра» (эмоция игрового поведения) всегда обуславливает юмористическое восприятие, каким бы интеллектуальным и тонким оно не было. Разве что, чувство (и сам инстинкт игрового поведения) здесь находится под управлением разума, но при любой возможности явить шутку, игровое поведение растормаживается и наполняет чувство настолько, насколько юмористическая ситуация это позволяет. И это одна из главных причин, без которой объяснение юмористического феномена будет по праву оставлять ощущение неполноты.
Более того, можно добавить, что присущее «вольное чудачество» примитивного игрового поведения здесь «интеллектуализируется» в гротескную импровизацию, но также, в адекватном отношении «игры» и «разума». Например, герой одного фильма возвратился с войны и встретился с товарищем. Они, радуясь друг другу, беседуют и шутят.
– Джек! - спрашивает товарищ – ты где потерял ногу?
- Да вот – тот отвечает – утром проснулся, а её уже нет.
В данном диалоге нет умного, тонкого или искрометного юмора. Но он здесь и не обязателен. Здесь атмосфера радости встречи, где главным является духовное переживание и побочно ненавязчивое игровое поведение. А также, нежелание отвечать на данный вопрос культурно парирует его в юморе. И то, что может восприниматься нелепо и абсурдно при серьёзном отношении, будет адекватно (и даже интересно) при игровом (гротеск - это интеллектуальное чудачество)\\\".
Поэзия : Памяти Патриарха Московского и Всея Руси Алексия II - ИННА РАДУЖНАЯ Игумена Георгия взошла на свой теперешний пост на службу во имя Христа в Горненском Русском монастыре в Иерусалиме по благословению, ныне почившего, Патриарха Алексия II – Царствие ему Небесное! – я, маленький, совсем маленький, человечек, получила благословение игумены на выпуск книги своих стихов (многие не напечатаны в Интернете – стихи-молитвы и прославления Господа нашего Иисуса Христа); вчера сижу, пишу стихотворение, посвящённое годовщине ухода в мир иной Патриарха Алексия, тем временем включаю телевизор – идёт реклама программы, посвящённой памяти Патриарха – на съёмках игумена Георгия, её сестра, тоже игумена в одном из Российских монастырей, идут рядом с Патриархом Алексием…
Я прям опешила – такое впечатление, что будто знают о том, что я сейчас пишу, что помню и ценю деяния светлых людей, короче, о моём существовании знают! Иногда страшновато, но всё ведь от Господа – так дают понять, что под присмотром и чтоб, дорогуша, не забываласИ!
Христос Воскресе!
