Вчера один брат по вере меня целый день одергивал: так не говори и эдак не надо. С утра сестра по вере написала - SOS в СМСке - не могла ночью уснуть! Потом мне позвонил пастор общины. Поинтересовался, как дела? Я ему ответил - нормально. Он мне сказал - нет, не нормально!
Что именно не нормально? Началась третья мировая война? Иран сбросил ядерную бомбу на Иерусалим? Россия атаковала Америку? Было вознесение церкви, а меня не взяли?
Я уже приготовился к самому худшему, как пастор сказал - ты не в том духе разговаривал в чате. Говорил ты правильные вещи, но не в том духе. И доставил некоторым огорчение. А кое-кто обиделся и ушел.
- Фу! - отлегло у меня от сердца. Значит, войны пока нет. Еще поживем!
Но с другой стороны, а что произошло на самом деле? Почему такая болезненная реакция на обычный разговор, в котором, извините меня, речь шла не о погоде и телепередачах, а решался важный вопрос по поводу спасения?
А случилось то, на мой взгляд, что церковь стала тепличной. Случилось правда это уже давно. Но вот вчера обнаружилось. Ни тебе рукой взмахни, ни голос не повысь, сразу запишут в бунтари. Вынесут приговор - действовал по плоти. Когда апостола Павла били и искали его убить разьяренные фарисеи, он им почему то не говорил, что те действуют по плоти. А тут за повышение голоса сразу такой приговор! Одна забота - как бы кто не обиделся. Так ведь все равно обижаются, хоть из кожи лезьте. И обижаются, и уходят. Хоть кричи, хоть не кричи.
Слишком ценим мы наш мнимый комфорт, наш иллюзорный мирок спокойствия. Слишком боимся, чтобы кто его не потревожил - вот, что случилось, друзья. И это действительно, страшно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
Поэзия : В день рождения... - Николай Зимин В день рождение твоё
Сердце подарю своё,
Чтобы ты смогла опять
Верить и любить,и ждать.
Чтоб в конце всего пути
Ты смогла меня простить...